Опорядження простих столярних виробів
Тема: Підготовка поверхні до
опорядження
Столярна підготовка поверхні
Для
всіх видів зовнішнього опорядження поверхня деревини має бути добре
підготовленою. Спочатку здійснюють столярну, а потім опоряджувальну підготовку
поверхні деревини. Основна мета столярної підготовки під прозоре опорядження --
вирівняти поверхню, знявши хвилястість, яка виникла внаслідок фрезерування на
деревообробних верстатах. Столярна підготовка складається з таких операцій:
висвердлювання та залатування сучків та інших дефектів вставками на клею;
остаточне вирівнювання поверхні та її зачищення. До столярної підготовки
ставлять високі вимоги, оскільки навіть незначна хвилястість від фрезерування
на деревообробних верстатах (довжина хвилі 2 мм і висота гребеня 0,01 мм) після
опорядження фарбами стає досить помітною, що псує зовнішній вигляд опорядженої
поверхні. Вставки та інші залатування застосовують тільки при непрозорому
опорядженні поверхні деревини. Поверхню деревини твердих листяних порід,
особливо в завилькуватих місцях, циклюють. Поверхню деревини м'яких і хвойних
порід ні за яких умов не циклюють, оскільки від циклювання їхня поверхня стає
шорсткою. Остаточно вирівнюють поверхні при столярній обробці шліфувальними
шкурками різних розмірів (під нітрофарби й емалі № 8-12, під олійні фарби - №
12 - 32). На поверхні під прозоре опорядження, особливо світле, не повинно
залишатись брудних плям, шорсткості, хвилястості, подряпин від шкурки, вм'ятин,
виривів та інших дефектів.
Підготовка поверхні під прозоре
опорядження
Для
високоякісної підготовки поверхні деревини до прозорого опорядження, крім
виконання столярних робіт, якщо виріб з хвойних порід, слід дбайливо знесмолити
смолисті місця на поверхні деревини. Для цього слід відбілити плямисту поверхню
(особливо у разі пробиття під час облицювання), якщо цю поверхню опоряджують у
світлий колір; видалити ворс. Відбілюванням зберігають і вирівнюють натуральний
колір деревини.
Для відбілювання деревини
застосовують такі розчини: перекис водню (12- 15%-й водний розчинів який
додають нашатирний спирт; хлорне вапно, розчинене у воді до густоти пасти; щавлену
кислоту (5-10%-й водний розчин), яку найчастіше застосовують для видалення
чорних плям від металу і просочування клею. Відбілювальні розчини на поверхні
деревини наносять трав'яними щітками, бавовняно-паперовими пензлями або
лопатками, потім їх змивають водою з милом або содою. Ворс (кінці
перерізаних волокон, які при змочуванні набухають, а при висиханні
скорочуються, піднімаючи вгору свої кінці-вусики) видаляють для того, щоб
зробити поверхню гладенькою, а це сприяє рівномірному нанесенню й економи
опоряджувальних матеріалів. Ворс видаляють шліфуванням поверхні
дрібнозернистими шкурками (№ 6-12), попередньо зволоживши поверхню 3 -5%-м
клейовим розчином і висушивши її. Це робить ворсинки більш шорсткими і вони
краще зішліфовуються. Для кращого видалення ворсу операцію можна повторювати
двічі-тричі. Зволожувати поверхню слід гумкою або тампоном рівномірно, без
пропусків з таким розрахунком, щоб волога якомога менше проникала в деревину.
Більш поширений метод видалення ворсу в процесі ґрунтування. Для цього на
поверхню деревини наносять опоряджувальний рідкий матеріал, який
"зволожує" поверхню і піднімає ворс. Після першого покриття і
висушування поверхню шліфують дрібнозернистими шкурками (№ 6 - 8).
Ґрунтування під прозоре опорядження
Порозаповнения, або
ґрунтування, сприяє ущільненню поверхні деревини, а також кращому зчіплюванню
опоряджувальної плівки з деревиною. Крім того, порозаповнення запобігає
просіданню плівки в пори, внаслідок чого зменшуються витрати опоряджувальних
матеріалів.
До
складу порозаповнювачів для деревини великопористих порід входять такі
матеріали-наповнювачі, як пемзова пудра, крейдяне борошно, тальк, віск,
каніфоль, синтетичні смоли. Ці порозаповнювачі можуть бути у вигляді досить
густих паст і рідких розчинів.
Для порозаповнення поверхні
деревини дрібнопористих порід часто досить обмежитись застосуванням
плівкоутворювальних матеріалів: оліфи, лаків, політур. Ці матеріали можна
застосовувати в чистому вигляді або додавати до них пемзові пудри. Заповнення
пор самими плівкоутворювальними матеріалами без наповнювачів називають столярним ґрунтуванням. Порозаповнювальні
та ґрунтувальні матеріали часто забарвлюють під колір цінних порід деревини і
цим самим поєднують операції забарвлення, порозаповнення і ґрунтування. У
меблевій промисловості найширше застосовують такі порозаповнювачі, як НК, БНК і
ПМ-1, які виготовляють лакофарбові підприємства.
Усі
складники, що використовують для заповнення пор та заглиблень, при нанесенні на
поверхню втирають або втискують у пори деревини, а лишки зчищають, щоб не
вуалювати текстуру. Втирають і видаляють лишки ґрунтовок і порозаповнювачів
вручну металевими, гумовими або дерев'яними шпателями: ґрунтовки наносять
тканинними тампонами. Усі ці операції вимагають багато фізичних зусиль і часу,
тому на підприємствах їх механізують.
Механічним
способом порозаповнювальні та ґрунтувальні матеріали наносять розпиленням на
вальцьових, щіткових і полірувальних верстатах. Найпрогресивнішим способом
нанесення порозаповнювачів і ґрунтовок є нанесення їх на вальцьових верстатах
прохідного типу.