03.04.2020 (реферат)

Теми завдань для самостійного опрацювання (реферат):

1.       Застосування деревини в будівництві.
2.         Деревина як будівельний матеріал.
3.      Деревина в сучасному будівництві.
4.      Використання відходів деревини і її переробка.
5.      Недоліки деревини в будівництві.
6.      Поліпшення властивостей деревини.
7.      Вибір деревини її плюси і мінуси.

Обрати одну тему на вибір. 

Подати поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища(стосовно теми); висловлюються власні думки щодо перспектив розвитку теми.

Структура реферату:

Оформлення: 4-6 сторінок.

Вступ - вказати і обґрунтовати тему.

Висновки - подаються узагальнені, ідеї, думки, оцінки.

02.04.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Опорядження простих столярних виробів

Тема: Поняття про шліфування деревини. Особливості шліфування деревини.

Шліфування – процес обробки поверхні заготовок абразивними різальними інструментами. Основна мета шліфування – надати гладкість і вирівняти поверхню, а також видалити верхній шар матеріалу для забезпечення заданої товщини виробу з гладкою поверхнею.

При шліфуванні мікрорізання поверхневого шару деревини проводиться великою кількістю малих зерен 3, об’єднаних в інструмент з допомогою зв’язки 2 на паперовій або тканинній основі 1.

Паперові шліфувальні матеріали (наждачний папір) використовують для ручного шліфування. Шліфувальну шкурку (на тканинній основі) застосовують переважно у верстатах та шліфувальних електроінструментах. Вона є міцнішою.

Кожна гранула абразиву – це маленький різець. Умовний розмір гранул (зерен) абразиву вказують на зворотному боці основи. За однією з поширених європейських систем (а саме таке маркування мають шліфувальні матеріали на ринках та магазинах) ставиться літера Р та число, яке вказує кількість комірок сита на 1 лінійний дюйм (24,5 мм) через яке вже не проходять зерна абразиву. Приклад маркування: Р40 (крупне зерно), Р80 (зерно середньої величини), Р200 (зерно малої величини). Тобто, чим менше число, тим більший розмір зернини абразиву.

Шліфувальні матеріали продають стрічками (на паперовій та тканинній основі) або аркушами (на паперовій основі). Колір абразивних зерен залежить від мінералу, з якого вони виготовлені способом подрібнення.

Щоб досягнути високих результатів, необхідно знати і строго дотримуватися головного правила шліфування: шліфувати максимально паралельно волокнам, уникаючи їх перерізання.

Поперечне шліфування призводить до отримання „обтріпаних” країв волокон.

Найкращі результати отримують при шліфуванні декількома абразивами, до того ж зерно кожного наступного повинно залишати подряпину, але в два рази меншу, ніж зерно попереднього.

Варто пропустити один ступінь, як зразу ж виникають труднощі. На гладкій і добре відшліфованій поверхні буде видно подряпини, які залишилися від найбільших зерен грубої шкурки. Чорнове шліфування виконують шліфувальними матеріалами із зернистістю від Р40 до Р100. Середнє шліфування виконують абразивним зерном розміром приблизно від Р120 до Р220. Чистове шліфування виконують із зернистістю від Р240.

При шліфуванні поперек волокна, навіть коли поверхня гладка, зруйновані волокна можуть спричинити нерівне відбивання світла, нерівномірне всмоктування барвника або лаку. Така поверхня після нанесення барвника і лакової плівки може створити проблему ворсистості.  Ворс знімають новим шліфувальним папером з зернистістю приблизно Р280-Р400 без натиску.

Процес шліфування дуже трудомісткий та вимагає багато часу. Тому поширеним є використання різноманітних пристосувань. Найпростішими пристосуваннями є шліфувальні колодки.

На підприємствах використовують електроінструмент та спеціальні шліфувальні верстати. Для чорнового шліфування використовують стрічкові шліфмашини (а). Чистове шліфування виконують вібраційними шліфмашинами (б).

30.03.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Опорядження простих столярних виробів

 Тема: Ручні інструменти для нанесення фарб

На поверхню деревини фарбу наносять різноманітними пензлями:

Ручники круглі або плоскі застосовують для нанесення фарби і розрівнювання її по опоряджувальній поверхні. Ці пензлі роблять зі щетини. Довжина робочого кінця щетини не повинна перевищувати подвійного діаметра кільця або обв'язки. Лишки щетини обв'язують шпагатом. З робочого кінця щетину обрізають рівно або трохи опукло.

Флейц - це плоский пензель з борсукового волосу. Призначений для розрівнювання шару фарби на поверхні та загладжування слідів від ручника. Довжина волосу цієї щітки-пензля становить 50 мм, ширина - 25 - 100 мм. Вузькі місця фарбують маленькими флейцями, або так званими шепірками.

Розхльостка -- це плоский пензель зі щетини завдовжки 100 мм і понад, яким вирівнюють шар фарби.

Фільонковими тонкими пензлями зі щетини фарбами проводять тонкі лінії на поверхні. Пальчикові шепірки складаються з кількох маленьких пензлів. їх застосовують для фарбування ш верхні під дуб.

Трафаретні пензлі виготовляють зі щетини. Вони тонкі, з ріі ним обрізом робочого боку. Основне призначення їх -- набивання малюнків і цифр по трафарету. Залежно від товщини пензля довжина щетини становить 15 -- 35 мм.

Торцівки призначені для нанесення шару фарби під шагрень (шкіру). Виготовляють їх з твердої хребтової щетини, закріпленої в отворах дерев'яної колодки з ручкою, з рівним обрізом з робочого боку. Розміри робочої поверхні 100x300x100x200 мм.

Рис. 1. Кисті для нанесення і розрівнювання оздоблювальних матеріалів:

а - ручник, б - флейц, в - трафаретник, г - фільонковий тонкий пензль, д - лакова, 

е - розхльостка, ж - щітка.

Масло для древесины – лучшая пропитка для дерева

27.03.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Опорядження простих столярних виробів

Тема: Підготовка поверхні до опорядження

Столярна підготовка поверхні

Для всіх видів зовнішнього опорядження поверхня деревини має бути добре підготовленою. Спочатку здійснюють столярну, а потім опоряджувальну підготовку поверхні деревини. Основна мета столярної підготовки під прозоре опорядження -- вирівняти поверхню, знявши хвилястість, яка виникла внаслідок фрезерування на деревообробних верстатах. Столярна підготовка складається з таких операцій: висвердлювання та залатування сучків та інших дефектів вставками на клею; остаточне вирівнювання поверхні та її зачищення. До столярної підготовки ставлять високі вимоги, оскільки навіть незначна хвилястість від фрезерування на деревообробних верстатах (довжина хвилі 2 мм і висота гребеня 0,01 мм) після опорядження фарбами стає досить помітною, що псує зовнішній вигляд опорядженої поверхні. Вставки та інші залатування застосовують тільки при непрозорому опорядженні поверхні деревини. Поверхню деревини твердих листяних порід, особливо в завилькуватих місцях, циклюють. Поверхню деревини м'яких і хвойних порід ні за яких умов не циклюють, оскільки від циклювання їхня поверхня стає шорсткою. Остаточно вирівнюють поверхні при столярній обробці шліфувальними шкурками різних розмірів (під нітрофарби й емалі № 8-12, під олійні фарби - № 12 - 32). На поверхні під прозоре опорядження, особливо світле, не повинно залишатись брудних плям, шорсткості, хвилястості, подряпин від шкурки, вм'ятин, виривів та інших дефектів.

Підготовка поверхні під прозоре опорядження

Для високоякісної підготовки поверхні деревини до прозорого опорядження, крім виконання столярних робіт, якщо виріб з хвойних порід, слід дбайливо знесмолити смолисті місця на поверхні деревини. Для цього слід відбілити плямисту поверхню (особливо у разі пробиття під час облицювання), якщо цю поверхню опоряджують у світлий колір; видалити ворс. Відбілюванням зберігають і вирівнюють натуральний колір деревини.

Для відбілювання деревини застосовують такі розчини: перекис водню (12- 15%-й водний розчинів який додають нашатирний спирт; хлорне вапно, розчинене у воді до густоти пасти; щавлену кислоту (5-10%-й водний розчин), яку найчастіше застосовують для видалення чорних плям від металу і просочування клею. Відбілювальні розчини на поверхні деревини наносять трав'яними щітками, бавовняно-паперовими пензлями або лопатками, потім їх змивають водою з милом або содою. Ворс (кінці перерізаних волокон, які при змочуванні набухають, а при висиханні скорочуються, піднімаючи вгору свої кінці-вусики) видаляють для того, щоб зробити поверхню гладенькою, а це сприяє рівномірному нанесенню й економи опоряджувальних матеріалів. Ворс видаляють шліфуванням поверхні дрібнозернистими шкурками (№ 6-12), попередньо зволоживши поверхню 3 -5%-м клейовим розчином і висушивши її. Це робить ворсинки більш шорсткими і вони краще зішліфовуються. Для кращого видалення ворсу операцію можна повторювати двічі-тричі. Зволожувати поверхню слід гумкою або тампоном рівномірно, без пропусків з таким розрахунком, щоб волога якомога менше проникала в деревину. Більш поширений метод видалення ворсу в процесі ґрунтування. Для цього на поверхню деревини наносять опоряджувальний рідкий матеріал, який "зволожує" поверхню і піднімає ворс. Після першого покриття і висушування поверхню шліфують дрібнозернистими шкурками (№ 6 - 8).

Ґрунтування під прозоре опорядження

Порозаповнения, або ґрунтування, сприяє ущільненню поверхні деревини, а також кращому зчіплюванню опоряджувальної плівки з деревиною. Крім того, порозаповнення запобігає просіданню плівки в пори, внаслідок чого зменшуються витрати опоряджувальних матеріалів.

До складу порозаповнювачів для деревини великопористих порід входять такі матеріали-наповнювачі, як пемзова пудра, крейдяне борошно, тальк, віск, каніфоль, синтетичні смоли. Ці порозаповнювачі можуть бути у вигляді досить густих паст і рідких розчинів.

Для порозаповнення поверхні деревини дрібнопористих порід часто досить обмежитись застосуванням плівкоутворювальних матеріалів: оліфи, лаків, політур. Ці матеріали можна застосовувати в чистому вигляді або додавати до них пемзові пудри. Заповнення пор самими плівкоутворювальними матеріалами без наповнювачів називають столярним ґрунтуванням. Порозаповнювальні та ґрунтувальні матеріали часто забарвлюють під колір цінних порід деревини і цим самим поєднують операції забарвлення, порозаповнення і ґрунтування. У меблевій промисловості найширше застосовують такі порозаповнювачі, як НК, БНК і ПМ-1, які виготовляють лакофарбові підприємства.

Усі складники, що використовують для заповнення пор та заглиблень, при нанесенні на поверхню втирають або втискують у пори деревини, а лишки зчищають, щоб не вуалювати текстуру. Втирають і видаляють лишки ґрунтовок і порозаповнювачів вручну металевими, гумовими або дерев'яними шпателями: ґрунтовки наносять тканинними тампонами. Усі ці операції вимагають багато фізичних зусиль і часу, тому на підприємствах їх механізують.

Механічним способом порозаповнювальні та ґрунтувальні матеріали наносять розпиленням на вальцьових, щіткових і полірувальних верстатах. Найпрогресивнішим способом нанесення порозаповнювачів і ґрунтовок є нанесення їх на вальцьових верстатах прохідного типу.

26.03.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Опорядження простих столярних виробів

Тема: Загальні відомості про опорядження меблевих виробів. 

Загальні відомості про опорядження

Під опорядженням деревини розуміють створення на її поверхні захисного декоративного покриття з метою поліпшення зовнішнього вигляду і захисту від дії навколишнього середовища (повітря, вологи, світла, тепла, забруднень і механічних пошкоджень). Захисний шар має бути достатньо твердим, але еластичним, рівним і гладеньким (блискучим або матовим).

Всі лакофарбові матеріали, що утворюють захисний шар, мають міцно зчіплюватись з поверхнею деревини.

Види опорядження. Існують такі види опорядження меблевих виробів: прозоре, непрозоре, імітаційне та спеціальне.

При прозорому опорядженні на деревину наносять захисну декоративну прозору плівку; при цьому текстура деревини зберігається і часто стає ще виразнішою. Прозоре опорядження здійснюється прозорими лаками, синтетичними плівками, політурами, інколи восковими мастиками та маслами на деревині цінних і твердих листяних порід.

При непрозорому опорядженні захисна плівка непрозора і повністю закриває текстуру і колір деревини. Непрозоре опорядження здійснюється пігментованими фарбами (олійними, емалевими та ін.) по деревині малоцінних і хвойних порід.

Імітаційне опорядження характеризується поліпшенням декоративних властивостей звичайних порід деревини або створенням на деревині чи інших листяних матеріалах узорів у вигляді цінних порід деревини. Імітацію здійснюють нанесенням барвників, наклеюванням текстурного паперу, тканини, плівок та декоративних пластиків на деталі з малоцінних порід.

До спеціального опорядження (декоративне оздоблення) належать металізація, позолота, бронзування, декор (набірний, орнаментальний, тематичний і рельєфний), а також накладки і вставки. Спеціальні види опорядження застосовуються в невеликих кустарних виробництвах з художнім нахилом. Однак в окремих наборах меблів застосовують деякі елементи різьблення, інкрустації та ін.

Рис. 1. Структура лакофарбових покриттів:

а — непрозорого, б — прозорого; 1 — деревина, 2 — шар ґрунтовки, 3 — місцеве шпак-цювання, 4 — шар суцільної шпаклівки, 5 — шар-фарби, 6 — забарвлений шар деревини, 7 — порозаповнювач, 8 — шар лаку

Структура лакофарбових покриттів. Лакофарбові покриття утворюються послідовним нанесенням лакофарбових матеріалів. Однак за одне покриття неможливо створити відповідний декоративно-захисний шар, оскільки деревина (особливо хвойні породи) нерівномірно вбирає опоряджувальні матеріали. Тому для утворення якісних опоряджувальних покриттів лакофарбові матеріали наносять на поверхню в кілька шарів з проміжним висушуванням.

Для зниження витрат опоряджувальних матеріалів при багатошарових покриттях часто для перших (нижніх) шарів застосовують дешевий матеріал (ґрунтовки, шпаклівки та порозаповнювачі). Якщо при прозорому опорядженні потрібно змінити колір деревини, то її перед грунтуванням забарвлюють відповідним барвником. Структуру лакофарбових покриттів показано на Рис. 1.

Как лакировать деревянные полы

Лакування паркету

Как правильно лакировать древесину снаружи.

23.03.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Опорядження простих столярних виробів

Тема:Захисні засоби за функціональним призначенням.

Антисептики

Найперша, базова захисна обробка дерев'яних поверхонь виробів, брусів, конструкцій, колод, і будинків надає деревині стійкість а також зупиняє утворення плісняви, синяви, грибка й шашеля, уражуючих і руйнуючих структуру деревної волокнини.

Просочення – морилки

Часто для реалізації потрібної колірної гами, або додання акцентованого відтінку абиякої деталі інтер'єру чи екстер'єру в дизайні використовують тонуючі забарвлюювачі. Їх прийнято називати морилками. Морилки, самі по собі не мають захисні властивості, й використовуються як проміжний процес перед обробкою прозорими лаками або лазурями. Сьогодні морилки рідко використовуються, тому що більш вдалим визнаний спосіб додавання фарбувального пігменту в готовий до вживання захисний засіб, використовуючи колірувальну систему. Наприклад у лесуючий антисептик, лак, просочення. Адже у кожного виробника базовий склад компонентів та основи й їх концентрація відрізняється й палітра кольорів також формується згідно відтінкам які характерні для певного типу захисного засобу.

Грунт - просочення

Грунтуючі просочення для дерева використовують для того щоб фінішне фарбуюче покриття мало більш рівномірний, по всій площині, відтінок. Справа в тому, що деревина, має нерівномірне вбирання рідини на різних ділянках. Тож, якщо фарбувати не грунтовану поверхню кольоровим антисептиком або фарбою, то в деяких місцях, де вбирання сильніше, неминуча поява плям більш контрастного відтінку. Навпаки ж де деревина щільніше й краска вбиралася менше там утворюються світлі плями. Щоб уникнути цього недоліку й застосовують ґрунтувальні просочення. Вони вбираються в деревне волокно утворюючи рівний капілярний ефект і наступний шар розтікається рівномірно по деревині не утворюючи плям.

Фарби

Такі покриття як фарби й криючі лазурі часто застосовують для додання контрасту деталей екстер'єру та в дизайні приміщень (меблі, двері вікна елементи інтер'єру) а також старих або оновлених дерев'яних поверхонь з напівзруйнованою структурою лігніну або на ділянках з особливим впливом несприятливого середовища, де виявлення текстурного малюнку не бажане або не обов'язкове. Укривні покриття використовують для несучих або опорних дерев'яних конструкцій, для огорож, або дверей та вікон, що мають рухомі конструктивні елементи. Так само укривними фарбами, лаками та лазурями покривають дерев'яні поверхні й ділянки, де зафарбовувана поверхня приховує заміну відреставрованих (надщерблених і зашпакльованих або вирізаних і замінених) елементів або ділянок поверхні. Варто зазначити що сучасні якісні фарби для дерева мають певні коефіцієнти паропроникності для регулювання кількості вологи всередині деревини

Лаки

Застосування прозорих і забарвлених лаків для древа найбільш характерно для виробів і поверхонь, текстуру яких хотілося б проявити й залишити видимою. Заслуженою популярністю користуються, так звані, Яхтні лаки. Наприклад поліуретановий яхтний лак має високий коефіцієнт еластичності, чудовий зовнішній вигляд, може використовуватися як всередині приміщення так і зовні, будучи стійким до несприятливих погодних умов. Лаки для дерева отримали широке застосування й різноманіття різновидів в обробці дерев'яних покриттів підлоги (паркет, паркетна дошка, дошка, терасна дошка), дерев'яних дверей, вікон, садових та кімнатних меблів, дерев'яних сходів та ін. Згідно галузі застосування виробництва ведуть розробку та удосконалення якостей найбільш відповідного засобу.

Наприклад Як покриття для підлоги з паркету й дошки часто використовують:

Лак на водній основі— для приміщення з незначним прохідним навантаженням (бібліотеки, кабінети, спальні)

Лаки на основі розчинників - Алкідні, поліуретанові однокомпонентні (вітальні, передпокої)

Яхтні, поліуретанові двокомпонентні  з підвищеною стійкістю до стирання (коридори, сходи, веранди)

Для дерев'яної обробки стелі, стін і меблів часто використовують лаки:

• лак на водній основі або водорозчинні
• масляні або олії для дерева
• спиртові лаки
• акрилові
• алкідні, поліуретанові

Як видно із запропонованого асортименту деякі види лаку - досить універсальні. Приміром лаки на водній основі й масляні - паропроникні й можуть регулювати кількість вологи усередині волокон деревини. Алкідні та поліуретанові - високоеластичні й стійкі до стирання та механічних подряпин.

20.03.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Опорядження простих столярних виробів

Тема:  Захист деревини - огляд основних типів захисних засобів

Сьогодні лакофарбова промисловість активно розвивається і вдосконалює захисні склади і намагається працювати в різних сферах діяльності. Світові брати вкладають солідну часткову частину своїх продажів на дослідження і поліпшення якостей їхніх товарів. Час - коли можна було придбати у магазині і придбати універсальну фарбу від всесвітнього й покриття абсолютно різних матеріалів - давно в мінусі. Сам підпадає до універсального покриття мав масу недоліків, використовуючи боротися з іншими інженерами та технологіями хімкомбінатів, які існують-умільці. Розвиток продукту за конкурентоспроможністю ринку конкурентоспроможних людей не було більше, ніж через те, що виробництво було збережене монопольне ще 20 років. На сучасному ринку можна було реалізувати широку групу захищених покриттів для дерева

Захисні засоби для дерева за типом використання

Зовнішні – передбачається стійкість до істотних перепадів температури й вологості, тривалий контакт з вологою й землею, а також ймовірність потрапляння спір цвілі й зараження личинками комах. Зовнішні поверхні добре провітрюються, тому деревозахисні засоби, що містять антисептичні біоцидні компоненти шкоди для здоров'я мешканців будинку не заподіюють через невелику їх концентрацію в повітрі.

Внутрішні – передбачається стійкість до істотних перепадів температури й вологості, тривалий контакт з вологою й землею, а також ймовірність потрапляння спір цвілі й зараження личинками комах. Зовнішні поверхні добре провітрюються, тому деревозахисні засоби, що містять антисептичні біоцидні компоненти шкоди для здоров'я мешканців будинку не заподіюють через невелику їх концентрацію в повітрі.

Для збереження цілісності дерев'яних конструкцій, що знаходяться в сирих і вологих приміщеннях або на відкритому повітрі, вкрай необхідна захисна обробка деревини.

Виділяють такі види захисних матеріалів для обробки деревини: Фарби Антисептичні просочення Лакофарбові покриття

Фарби є не тільки декоративним обробним матеріалом, але мають захисні властивості. 

Обробка деревини не викликає значних  складностей: фарби легко наносяться на поверхню за допомогою валика, кисті або розпилювача. 

Після висихання фарби утворюють захисну плівку, яка захищає дерево від впливу атмосферних явищ.

Фарби для обробки деревини бувають:

Водорозчинні. Перевагою можна назвати нетоксичність і економічну вигідність використання. Проте, в процесі обробки деревини даними способом, стежте за погодними умовами – якщо раптово почався дощ, це може серйозно пошкодити свіжопофарбовані стіни. 

На органічних розчинниках. Відрізняються високою якістю і зручністю застосування. Шанувальників зимового ремонту такі фарби порадують можливістю успішного використання при мінусових температурах. 

Антисептичні.

Антисептування - це процес просочення деревини особливими хімічними речовинами з метою захисту від біологічного руйнування. Подібні руйнування виникають у вологих або відкритих приміщеннях, які є чудовим середовищем для розмноження різних шкідливих грибків і бактерій. Внаслідок цього відбувається розкладання не захищених частин деревини. 

Антисептичне просочення проводиться як на ранніх стадіях будівництва (лісозаготівлях, розпилювання лісу), так і на більш пізніх етапах експлуатації готової будівлі. Так що, плануючи будівництво заміського будинку, уточніть, яким чином була проведена обробка деревини, призначеної для будівництва. Відповідно до Держстандарту, технологічний процес антисептування пиломатеріалів і заготовок припускає занурення захищених об’єктів на кілька секунд у антисептичний розчин.

Обробка деревини проводиться не тільки в якості профілактичних заходів, але і при вже пораженнях, коли симптоми руйнування видно неозброєним оком. Поява цвілі або зміна кольору дерев'яних поверхонь на синій - тривожні сигнали, що говорять про те, що ваш будинок потрібно рятувати від гниття. Хімічна обробка деревини «здорових» поверхонь будівлі проводиться за допомогою 5%-го розчину біхромату калію в 5%-ой сірчаній кислоті. 

На ранніх стадіях гниття можуть допомогти дезінфікуючі засоби, широкий асортимент яких представлений в магазинах. При сильному ураженні слід розібрати і спалити порушене грибком ділянку або звернутися за допомогою до професіоналів.

Антисептичні просочення для обробки деревини бувають:

Водорозчинні (на водній основі) 

Переваги: відсутність запаху, швидке висихання, нетоксичність, можливість нанесення складу на вологу поверхню.  Недоліки: поверхневий проникнення, неможливість використання для обробки деревини, що має безпосередній контакт з водою.  

Застосовуються: для житлових дерев'яних будинків, господарських будівель, рам, дверей, огорож, пиломатеріалу і т.д.  

Водовідштовхувальні (на органічній основі)  Переваги: глибоке проникнення, наявність ряду цінних добавок.  Недоліки: різкий запах, необхідність підготовки поверхні до нанесення антисептика.  Застосовуються: для приміщень, чия експлуатація пов'язана з постійним зволоженням (лазня, погріб)  

Комбіновані.

Способи нанесення антисептичних речовин на дерев’яні поверхні різні.

Крім «занурення» найбільш простим є обробка деревини за допомогою пензля, валика або розпилювача. Існує також спосіб хімічної обробки деревини під тиском в автоклаві, але він доступний лише за наявності відповідного обладнання. 

Лакофарбові покриття після нанесення створюють захисну плівку, яка на відміну від фарби не приховує структуру дерева. 

Лаки для обробки деревини чітко поділяються на:  Лаки для проведення зовнішніх робіт (еластичні, що протистоять розтріскування в результаті природного стиснення або розширення дерева)  Лаки для проведення внутрішніх робіт (з високою стійкістю до стирання)  Лаки для зовнішніх робіт захищають дерев'яні конструкції від впливу сонячних променів, а фунгіцидні добавки служать для захисту матеріалу від цвілі. «Внутрішні» лакофарбові покриття, як правило, борються тільки з вологістю і механічними ушкодженнями.

19.03.2020 (Пройдіть тест)

Тест: Стандартизація і контроль якості продукції.

Оберіть одну вірну відповідь:

1). Виберіть варіант, де вказані всі сфери дії нормативних документів національної системи стандартизації України. 

1) ГОСТ, ОСТ, ДСТУ, СТУ, ТУ;

2) ДСТУ, ГОСТ, ISO, ГСТУ, ТУУ;

3) ГСТУ, EN, СОУ, ГОСТ, ТУУ;

4) СТУ, СОУ, ТУУ, ДСТУ, ДК.

2). Що таке категорія стандарту? 

1) Характеристика стандарту, що визначає сферу його дії;

2) Специфіка об'єкта стандартизації;

3) Орган зі стандартизації, що розробляє і затверджує стандарт;

4) Сукупність об'єктів стандартизації, на яку розповсюджуються вимоги стандарту.

3). Що є об'єктом стандартизації? 

1) Нормативний документ, затверджений відповідним органом зі стандартизації;

2) Нормативний документ, затверджений відповідним органом зі стандартизації;

3) Предмет, що підлягає стандартизації;

4) Документ, який встановлює правила, що торкаються різних видів діяльності або результатів.

4). Що таке міждержавна стандартизація? 

1) Стандартизація об'єктів, що мають міжнародний інтерес;

2) Стандартизація об'єктів, що мають міждержавний інтерес;

3) Стандартизація об'єктів, що мають державний інтерес;

4) Стандартизація об'єктів, що мають національний інтерес для країн СНД.

5). Вимоги до організації та управління виробництвом викладені у нормативному документі: 

1) ГСТУ;

2) СОУ;

3) СТУ;

4) ТУУ.

6). Ціль міжнародної стандартизації - це: 

1) скасування національних стандартів;

2) розробка найвищих вимог;

3) усунення технічних бар'єрів у торгівлі;

4) сприяння взаєморозумінню в ділових спілкуваннях

 7). Вимоги національних стандартів України: 

1) обов'язкові для виконання;

2) рекомендаційні;

3) добровільні для виконання;

4) обов'язкові окремі вимоги. 

 8). Європейські стандарти розробляють:

1) національні організації країн ЄС;

2) регіональні організації;

3) Європейський комітет зі стандартизації;

4) міжнародною організацією зі стандартизації.

9). Що є основою державної системи стандартизації України? 

1) Декрет України "Про стандартизацію і сертифікацію";

2) Національні стандарти ДСТУ 1.0 ... 1.5-2003;

3) Міжнародні стандарти ISO;

4) Міждержавні стандарти ГОСТ.

10). Обов'язковими вимоги стандартів можуть бути на підставі: 

1) пропозицій споживача; 

2) бажання виготовлювача; 

3) державного законодавства; 

4) контракту (договору) купівлі-продажу; 

19.03.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Стандартизація і контроль якості продукції.

Тема: Контроль якості продукції

Контроль якості продукції - встановлення відповідності продукції та процесів вимогам нормативно-технічної документації, зразкам- еталонам; інформація про перебіг виробничого процесу та підтримання його стабільності; захист підприємства від постачань недоброякісних матеріалів, енергоносіїв та ін.; виявлення дефектної продукції на ранніх етапах; запобігання випуску недоброякісної продукції.

Система контролю якості продукції - це сукупність методів і засобів контролю та регулювання компонентів зовнішнього середовища, які визначають рівень якості продукції на стадіях маркетингу, НДДКР та виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.

Види контролю якості. Системний підхід до контролю якості зумовлює різноманіття його видів, які класифікуються за певними ознаками (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікаційна група	Вид контролю
За стадіями життєвого циклу продукції	Створення — контроль проведення НДДКР, проектування і виготовлення дослідного зразка, його випробування та доведення Виготовлення — контроль елементів процесу виробництва при одиничному, серійному і масовому випуску продукції Обіг — контроль транспортно-складських операцій та монтажних робіт Споживання (експлуатація) — контроль параметрів функціонування об’єктів контролю
За об’єктами	Предмети праці (продукція) — контроль параметрів сировини і матеріалів, палива, пального, енергії, напівфабрикатів, деталей, складальних одиниць (вузлів), готової продукції, конструкторської та технологічної документації Засоби виробництва — контроль параметрів функціонування устаткування, технологічного оснащення, інструменту, виробничих систем, контрольної апаратури, приладів та пристроїв Технологія — контроль відповідності технологічних процесів, що здійснюються, технологічним картам, а також контроль процесів створення конструкторської, технологіч­ної та іншої документації Виконавці — перевірка і оцінювання якості результатів праці конструкторів, технологів, операторів, робітників Умови праці — контроль виконання психофізіологічних та гігієнічних вимог, параметрів техніки безпеки, режимів праці і відпочинку, організації та обслуговування робочого місця тощо
За стадіями виробничого процесу	Вхідний — перевірка відповідності сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергоносіїв вимогам, що вказані в замовленнях на поставку Запобіжний — перевірка якості сировини, матеріа- лів, напівфабрикатів і комплектуючих до початку запуску у виробничий процес (до початку обробки або складання) Операційний — контроль параметрів заготовок, деталей, вузлів у процесі виготовлення, транспортування і зберігання Приймальний (вихідний, кінцевий) — контроль відповідності параметрів готової продукції запроектованим
За виконавцями	Самоконтроль — контроль виконання роботи (параметрів об’єкта) її виконавцями (робітниками, наладчиками, бригадирами, майстрами) Інспекційний — контроль технологічних процесів, засобів і предметів праці, що здійснюється службою відділу техніч­ного контролю Замовником — контроль відповідності готової продукції нормативно-технічній документації замовлення Технічний нагляд за виконанням вимог державних стан­дартів, що здійснюється органами Держстандарту України
За ступенем охоплення продукції	Суцільний — перевірка всіх без винятку об’єктів контролю одного найменування Вибірковий — контроль малої вибірки (проби) з великої партії продукції з висновками за результатами контролю вибірки (проби) про якість усієї партії
За часом проведення	Безперервний — контроль протягом виробничого циклу виготовлення продукції Періодичний — контроль, що проводиться через певні відрізки часу Летючий — несистематизована за часом і обсягом перевірка параметрів об’єктів контролю
За місцем виконання	Стаціонарний — контроль на спеціально обладнаному робочому місці (випробувальні стенди) під час перевірки великої кількості однорідних об’єктів контролю Рухомий — перевірка параметрів якості об’єктів контролю за місцем виконання технологічних операцій
Класифікаційна група	Вид контролю
За можливістю подальшого використання об’єкта контролю	Неруйнівний — перевірка параметрів за допомогою магнітних, акустичних, оптичних, радіаційних та інших вимірювальних приладів, що не пошкоджують об’єкти контролю Руйнівний — випробування, після яких об’єкт контролю виходить з ладу
За впливом на виробничий процес	Пасивний — вимірювання і фіксація параметрів якості об’єкта контролю Активний — оцінка якості з безпосереднім впливом на параметри виробничого процесу за допомогою засобів автоматичного регулювання, що відвертають виникнення дефектів в об’єктах контролю
За видами випробувань	Природний (натуральний) — випробування за допомогою сил природи (умов середовища) Штучний (прискорений) — випробування в умовах створеного і середовища, яке регулюється у спеціальному обладнанні, які відбуваються у статичному і динамічному режимах
За параметрами, що контролюються	Геометричних форм і розмірів продукції Зовнішнього вигляду продукції і документації Фізико-механічних, хімічних та інших властивостей матеріалів та напівфабрикатів Внутрішнього браку продукції (раковини, тріщини); Технологічних властивостей матеріалів Технологічної дисципліни Контрольно-здавальні випробування

16.03.2020 (Ознайомитись і законспектувати)

Стандартизація і контроль якості продукції.

Тема: Класифікація та кодування технічної інформації

Класифікація технічної інформації полягає у розміщенні предметів (документів, технічної інформації, виробів тощо) у заданому порядку та послідовності, придатному для користування, та присвоєння їм відповідних позначень (кодів).

Складова частина комплексної системи стандартизації - єдина система конструкторської документації (ЄСКД), яка встановлює для всіх організацій країни єдині порядок організації проектування і правила виконання та оформлення креслень. Це полегшує читання і сприймання креслень, дає змогу застосовувати персональні комп’ютери для проектування і обробки технічної документації, розвитку кооперування в промисловості.

Єдина система технологічної документації (ЄСТД) являє собою комплекс державних стандартів, які встановлюють взаємопов’язані правила розробки, оформлення і обороту технологічної документації. В наш час ЄСТД включає понад 50 державних стандартів, які розподіляються на 9 груп 

Групи 7 і 8 призначаються для стандартів, які розроблятимуться в перспективі.

Приклад позначення стандарту ЄСКД: ГОСТ 3.1103-82.

Цифра 3 - клас: перша цифра 1 - підклас (стандарти ССКД для виробів машинобудування і приладобудування); друга цифра 1 - класифікаційна група; цифра 03 - порядковий номер стандарту в групі; цифри 82 позначають рік реєстрації стандарту.

Впровадження стандарту ЄСКД дає змогу підвищити рівень технологічних розробок, поліпшити якість технологічної документації, підвищити продуктивність праці.

Тема: Штрихове кодування продукції

Штрихове кодування є всесвітньо прийнятим засобом маркування товарів. Нанесений штриховий код дозволяє однозначно ідентифікувати товар та його виробника або вистриб’ютора. Наявність штрихового коду на товарах дозволяє автоматизувати облік, касове обслуговування і необхідне при автоматизації процесів транспортування та продажу. Коли товар марковано штриховим кодом, його конкурентоспроможність значно зростає. Кожен ідентифікаційний номер є унікальним.

Штриховий код - це комбінація вертикальних смуг і цифр (розташування яких регламентовано певними правилами), що являє собою той чи інший товар у закодованому вигляді. Код дозволяє швидко і точно зчитати інформацію про товар за допомогою електронного пристрою - сканера.

Історична довідка. Перша згадка про штрихове кодування припадає на тридцяті роки: в Гарвардській школі бізнесу було захищено дисертацію на дану тему, а незабаром, після закінчення Другої світової війни, отримано патент на штрихові коди. Але на практиці їх застосували лише в 60-х роках американські залізничники при здійсненні чергової ідентифікації вагонів. Із розвитком мікро­процесорної техніки робота з кодами значно пришвидшилася, бо вже у 1973 році США прийняли Універсальний товарний код (UPC), придатний до використання як у промисловості, так і в торгівлі. В Європі у 1977 році під назвою Європейської системи кодування (EAN) утвердилася своя система кодування. Нині у світі існує немало інших кодів.

Штрихове кодування - це надання даних за допомогою штрихового коду.

- Штриховий код - це комбінація послідовно розміщених паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розміщення яких встановлено певними правилами.

- Символіка штрихового коду - це певний набір знаків штрихового коду заданої структури.

- Знак штрихового коду - це знак певної символіки штрихового коду, закодований сукупністю штрихів та проміжків відповідно до встановлених правил.

- Структура штрихового коду - це сукупність елементів у знаках і знаків у штриховому коді, взаємозв’язків між ними, що встановлені певними правилами.

- Штрихова позначка - це сукупність даних, наданих у вигляді штрихового коду та інших елементів, побудована за певними правилами для автоматичної ідентифікації одиниць обліку.

- Елемент штрихового коду - це окремий штрих чи проміжок у знаку штрихового коду.

- Штрих штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною поверхні носія, яка обмежена паралельними лініями і має забарвлення з меншим коефіцієнтом відбиття, ніж у всій поверхні носія.

- Проміжок штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною поверхні, розміщеної між двома прилеглими штрихами.

- Роздільний проміжок штрихового коду - це проміжок між останнім штрихом знака і першим штрихом наступного знака дискретного штрихового коду.

- Інформаційний знак штрихового коду - це знак штрихового коду певної символіки, який подає відповідний знак комп’ютерного алфавіту.

- Додатковий знак штрихового коду - це знак штрихового коду, що використовується для обмеження або розділення знаків штрихового коду в штриховій позначці. У штрихових позначках розрізняють знаки: «Старт», «Стоп», контрольний, обмеження зліва та справа, візуальний, «штрих-носій», стабілізації, модуля тощо.

- Двонапрямний штриховий код - це штриховий код, який може бути зчитаний зліва направо та навпаки.

Структура шрихкодової позначки